Батько «Просто героя» Олег Дурмасенко

«Коли я прав його прострілені снайпером берці, для експозиції, то отримав таке задоволення, ніби я мив йому ноги», ― говорить батько загиблого «кіборга», бійця 93 ОМБр Олексія Дурмасенка.

Олег Дурмасенко перелаштував на своєрідний мавзолей пам’яті сина творчий центр ГГ «Корчувате Арт», який знаходиться на вулиці Набережно-Корчуватській. Тут можна побачити ті самі берці, в яких Олексій (позивний «Динамо») разом з двома побратимами встановив український прапор на найвищій точці відбитого у бойовиків Старого терміналу Донецького аеропорту. «Динамо» був останнім, хто закріпив прапор на даху, тоді куля ворожого снайпера прострелила йому взуття та обпекла ногу.

«Коли мій Льоша приїхав з ДАПу ― це була вже інша людина. Я кажу: сину, ти став такий дорослий, мудріший, зрозумів справжні цінності».

Олексій «Динамо» Дурмасенко після анексії Криму повернувся з заробітків із Москви й добровольцем пішов на війну. Після двотижневого навчання на Яворівському полігоні був призначений до 93-ї механізованої бригади як старший стрілець. Через місяць, після підготовки у Черкаському, його разом з бойовими побратимами відправили на передову в одну з найгарячіших точок АТО ― село Піски. Згодом Олексій звернувся до командування з проханням направити його на ротацію у Донецький аеропорт. Після двох з лишком тижнів перебування в ДАПі Олексія нагородили п'ятиденною відпусткою. Батько з гордістю згадував, що на короткий перепочинок додому його син приїхав зовсім іншою людиною ― дорослішою, мудрішою, з усвідомленням справжніх цінностей життя. Знову збираючись на фронт, Олексій ділився з батьком: «На війні я став цінувати життя. Коли повернуся, буду жити інакше і навіть, можливо, одружуся…»

«Я телефоную до Женьки, він бере трубку й одразу: “Дядю Олег, не знаю, як вам сказати…”, ―я коли це згадую… ще раз цього я б не пережив».

Олексій Дурмасенко загинув 29 грудня 2014 року в Пісках. Ворожа диверсійна група пробралася в тил укріпленого району. Зав'язався бій. Сепаратист кинув гранату РГД, «Динамо» встиг зреагувати, але осколок влучив йому прямо в потилицю. Тоді ж у бою загинули Сергій Абрютін та Костянтин Дубовський.

«Такий момент був… Сину, ти ж хотів шашликів... шашликів поїли…»

26-й день народження Олексія батько відзначав уже без сина. Разом з його побратимами він виконав обіцянку, дану Олексію, після його повернення з фронту влаштувати пікнік. Недалеко від Лісового цвинтаря, де на Алеї Слави похований «Динамо», посмажили шашликів. Зібрали й приїхали на цвинтар, розклали їх прямо на його могилі.

«Кожній нації потрібні герої. Люди, які заслуговують на повагу», ― Олег Дурмасенко.

Батько Олексія займається громадськими проектами, присвяченими пам’яті загиблих героїв неоголошеної російсько-української війни, та патріотичним вихованням молоді.

Крім того, він мріє поставити фільм під назвою «Просто герой», до якого написав сценарій. У ньому на прикладі свого сина розповідає історію одного з багатьох героїв ― тих, хто загинув, захищаючи Україну.

Таїсія Братасюк